ВИРОБНИЦТВО РІДКОГО ПАЛИВА З ТОРФУ

Як відомо, енергетичні властивості палив визначаються вмістом в їх елементному складі вуглецю С та водню Н: чим вищий цей вміст, тим більша величина теплоти згорання. Торф – наймолодший елемент генетичного ряду каустобіолітів, і вміст С та Н в ньому порівняно невеликий і в розрахунку на горючу масу становить (приблизно) 54-64 % вуглецю та 5,1-6,6 % водню. Для порівняння: вміст С в кам’яному вугіллі становить 75-95 %, різниця з торфом у вмісті водню невелика – його вміст у вугіллі також дещо більше 6 %.

В горючій масі рідкого палива – мазуту вміст С становить близько 86-88 %, а водню – 10-12 %.

Відомі технології термохімічної переробки торфу з метою отримання газоподібних та рідких палив.

Одним з видів термообробки є газифікація торфу. Газифікація може здійснюватися різними методами, з різними видами дуття: повітрям, повітрям з водяною парою та ін. Теплота згорання отриманого торфового газу лише близько 10 МДж/м3, що в три з лишком рази менше за теплоту згорання природного газу.  При цьому варто зазначити, що близько 30 % енергії торфу втрачається при фазовому переході палива з твердої у газоподібну фазу. При застосуванні парокисневого дуття є можливість отримання більш висококалорійного газу, але це потребує додаткових енергетичних та фінансових затрат.  Саме фінансові показники виробництва, його екологічна «брудність» є тими причинами, які пояснюють той факт, що навіть країни з великими запасами низькозольного торфу (приміром, Фінляндія) не йдуть шляхом отримання з торфу газоподібних чи рідких палив, а удосконалюють топки для ефективного спалювання торфу з високим коефіцієнтом корисної дії (на сьогодні – вже близько 90 %).

В інформаційних джерелах періодично з’являються повідомлення про готові  технологічні лінії «під ключ» з виробництва з торфу рідких, газоподібних палив, однак жодного прикладу створення промислової установки, яка ефективно працює не лише на торфі, а й на більш «багатих» вуглецем корисних копалинах, в жодній країні на сьогодні немає.

 

Кандидат технічних наук, доцент Рівненського національного університету водного господарства та природокористування

Володимир Гнєушев