МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

Терміни та визначення

         Торф — органічна гірська порода, що утворилася внаслідок відмирання і неповного біохімічного розкладу болотних рослин в умовах надлишкового зволоження при нестачі кисню, який може містити до 50% мінеральних компонентів на суху речовину. Торф — органічна порода із зольністю менше 50%; порода із зольністю більше 50%, але менше 85% — органо-мінеральні відклади (далі — ОМВ). При більше 85% — порода відноситься до мінеральних ґрунтів. Зовнішнє торф — це волокниста (при малому ступені розкладу рослинних залишків) чи пластична (при високому ступені розкладу) маса. Забарвлення торфу залежить від вмісту в ньому гумусу і змінюється від світло-жовтого у мало розкладеному стані до темно-коричневого чи майже чорного у сильно розкладеному стані.

       Торфовий поклад — оконтурене згідно з вимогами кондицій по латералі та вертикалі геологічне тіло, що утворене нашаруванням торфу.

       Торфове родовище — ділянка надр, що містить торфові поклади, які за розміром, якістю та умовами залягання придатні для рентабельної розробки.

       Торфовий очіс (очісний шар торфу) — поверхневий рослинний шар покриву торфового родовища з живих і відмерлих мохів і трав, ще не порушений оторфуванням.

       Нульова межа торфового родовища — межа виклинювання торфового покладу.

     Межа промислової глибини торфового покладу — умовна межа, яка проводиться на площі торфового родовища по глибині торфового покладу, у межах якого економічно доцільна розробка торфового родовища.

      Ботанічний склад торфу — процентний вміст залишків різних рослин у волокнистій, відмитій від гумусу, частині торфу.

      Ступінь розкладу торфу — вміст у торфі аморфної безструктурної маси, що складається з гумінових речовин і
негуміфікованих рослинних залишків, що втратили клітинну структуру.

      Зольність торфу — відношення маси мінеральної частини торфу, яка залишається після його згорання, до маси сухого торфу.

   Питома теплота згорання — це кількість тепла, що виділяється при повному згоранні одиниці маси торфу у бомбі, з урахуванням теплоти утворення та теплоти розчинення сірчаної та азотної кислот, а також теплоти конденсації водяної пари.

      Пенькуватість торфового покладу — відношення об’єму деревних включень (пеньків) до загального об’єму торфового покладу, вираженого у відсотках.

      Типова ділянка — це частина площі покладу (родовища), що вміщує запаси торфу, які придатні для певного напряму використання (на паливо, добриво або підстилку).

Загальні відомості про торф

        У технічних вимогах до торфу як до сировини для різних виробництв у якості показників, що визначають його придатність, приймають загальнотехнічні властивості (ступінь розкладу, зольність, ботанічний склад, волога, кислотність та теплота згорання), вміст окремих компонентів хімічного складу (бітумів, гумінових кислот, редуцируючих речовин), хімічний склад золи (вміст оксидів кальцію, заліза, алюмінію, сірки), ємність поглинання, водопоглинанність, насипну щільність.

       Для палива використовується торф із зольністю до 35%, а як добрива у сільському господарстві, — якщо зола вміщує корисні компоненти і має більшу зольність. Залежно від напряму використання гранична зольність торфової сировини приймається: 5-15% — для хімічного використання і термічної переробки, 15-23% — для паливних брикетів, 23-35% — для палива, 35% і більше — для виготовлення органічних добрив.

     Торф малого ступеня розкладу застосовується для виробництва підстилочних, пакувальних, ізоляційних матеріалів та як сировина для гідролізного виробництва, верхня межа ступеня розкладу — від 10 до 20 і навіть 25%. Для цих видів використання ступінь розкладу приймається у залежності від виду продукції і напряму її застосування.
Торф високого ступеня розкладу може застосовуватися для хімічної переробки. Нижня межа ступеня розкладу торфу для цього виду використання приймається 30-35%.

         У кожному конкретному випадку якість торфової сировини, що розвідується, оцінюється згідно з вимогами діючих ДСТУ, ТУ та вимогами технічного завдання замовника відповідно до напряму їх використання та встановлюється показниками постійних кондицій при затвердженні запасів Державною комісією України по запасах
корисних копалин.

          При геологічному вивченні торфових родовищ для оцінки якості торфової сировини слід користуватися чинними державними стандартами.